Специфіка агресії у підлітковому віці - інформація для батьків

Проблема агресії є однією з найбільш гострих та актуальних. За «Психологічним словником», «Агресія—це вмотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам та правилам  існування людей у суспільстві, що наносить шкоду об’єктам нападу, завдає фізичної та моральної шкоди людям або викликає у них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруги, страху, пригніченості)».

Науковець А.Басс стверджує, що агресія—це будь-яка поведінка, що містить загрозу або що наносить шкоду іншим.

Однак, існує точка зору стосовно тлумачення агресії і з позитивного боку: деякі науковці під агресією розуміють активність, потяг до самоствердження, внутрішню силу, яка дає людині можливість протидіяти зовнішнім умовам.

Слід розмежовувати поняття «агресія» та «агресивність». Більшість психологів поділяють думку, що агресивність—вроджена властивість кожної живої істоти як здатність до активності, спрямованої на задоволення своїх потреб.

Таким чином, агресивність як прояв активності властива всім людям. Тому в широкому розумінні її можна тлумачити як негативне явище. Позитивний бік агресивності як здатності до активності—це ініціатива до подолання труднощів, боротьба за виживання, самовдосконалення. Негативного значення агресивність набуває тоді, коли через недоліки соціальної адаптації людина конфліктує з оточенням, неадекватно засвоює і порушує моральні норми, завдаючи шкоди іншим.

Більшість дослідників, серед яких Г.Бреслав, Д.Маєрс, Р.Хусман та ін., підтримують наступну класифікацію форм агресивних і ворожих реакцій.

Форми агресивних реакцій:

1. Фізична агресія (напад)—використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія—дії, які обхідними шляхами направлені на іншу особу (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не направлені вибухи люті (крик, тупанні ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).

3. Вербальна агресія—вираз негативних відчуттів як через форму (крик, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, лайка).

4. Схильність до роздратування—готовність до прояву при щонайменшому збудженні, запальності, грубості.

5. Негативізм—опозиційна манера поведінки, звичайно направлена проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.

Форми ворожих реакцій:

1. Образа—заздрість і ненависть до тих, що оточують, обумовлена відчуттям гіркоти, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.

2. Підозрілість—недовір’я і обережність по відношенню до людей, засновані на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, які впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, стосунків, які складаються у підлітка з дорослими людьми та однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту та здібностей.

Підлітковий вік дуже суперечливий, і деякі батьки не розуміють поведінку підлітків у цьому віці, не розуміють, чому їхня дитина раптом стала впертою, егоцентричною, свавільною.

Ю.Можгинський виокремлює такі характерні риси особистості підлітка в цьому періоді: 1) емоційна нестійкість; 2) сором’язливість; 3) агресивність; 4) висока конфліктність як в родині, так і в школі; 5) максималізм; 6) підвищена тривожність; 7) прагнення до самостійності; 8) небажання примірюватися з надмірним батьківським піклуванням.

Найковці (К.Бютнер, А.Бандура, А.Реан) зазначають, що підлітки отримують знання про моделі агресивної поведінки з наступних джерел:

3. Родина—агресивні діти, як правило, виростають у родинах, де існує відстань між батьками та дітьми, де мало цікавляться розвитком дитини, де їй не вистачає тепла і ласки. В таких родинах ставлення до підліткової агресії байдуже та поблажливе. Також агресія виникає в тих сім’ях, де використовуються силові методи виховання. Виховуючись у таких родинах, підлітки копіюють ті різновиди взаємостосунків, що практикують їхні батьки у стосунках між собою, копіюють неконструктивну тактику вирішення конфліктів, яку потім переносять у власну родину. Достовірно встановлено, що жорстоке ставлення до дитини в родині не тільки підвищує агресивність її поведінки у стосунках з однолітками, але й сприяє розвитку схильності до насилля в більш зрілому віці, перетворюючи фізичну агресію у стиль життя.

4. Засоби масової інформації—дослідження психологів показали, що на кожну годину телеефіру припадає 9 актів фізичної та 8 актів вербальної агресії.

5. Відсутність упевненості в тому, що їх (підлітків) люблять, так як вони інстинктивно відчувають, що їм потрібна любов.

Разом з тим на розвиток агресивності підлітка можуть впливати й природні особливості його темпераменту, наприклад, збудженість та сила емоцій, які сприяють формуванню таких рис характеру, як схильність до роздратувань, запальність, невміння стримувати себе.

Проаналізувавши дослідження багатьох науковців, серед яких І.Кон, І.Фурманов, А.Реан, Ю.Можгинський, можна виокремити ряд особливостей сімейних стосунків і виховання, які сприяють появі агресивних якостей особистості підлітка:

- незацікавленість дітьми, байдужість до них;

- явне відторгнення підлітка, яке виявляється в неуважності, жорстокості;

- уникнення контактів батьків з дитиною;

- відсутність або недостатній контроль за дитиною у сполученні з поблажливим ставленням до проявів нею агресивної поведінки;

- гуперпротекція або гіпоопіка;

- непослідовність та розбіжність у висуванні вимог;

- покарання переважають над заохоченнями, домінування заборон;

- культ насилля та фізичних покарань у родині.

Агресивна поведінка підлітків, на думку С.Шабанової, постає як спосіб задоволення потреби у спілкуванні; самовираження та самоствердження; реакція на неблагополучну ситуацію, що клалася у сім’ї, та на жорстоке ставлення з боку батьків; досягнення значущої мети.

Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка являє собою своєрідний захисний механізм.

Агресія підлітків має певні особливості:

1. Жертвами агресії стають близькі люди—рідні, друзі. Це, свого роду, феномен «самознищення», оскільки такі дії спрямовані на руйнування споріднених зв’язків—життєвої основи існування людини.

2. Далеко не всі агресивні підлітки виховуються в неблагополучних родинах, багато хто з низ, навпаки, мають заможних і турботливих батьків.

3. Агресія часто виникає без реального приводу (Ю.Можгинський).

Підлітковий вік як у хлопчиків, так і у дівчаток, як стверджує А.Реан, має певні вікові періоди з більш низьким та більш високим рівнем агресивної поведінки.

На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитину характеризує вельми критичне ставлення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток дають собі негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.

Негативне ставлення до себе зберігається і на другій стадії підліткового віку (12-13 років), обумовлюючись, значною мірою, оцінками тих, хто їх оточує, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, спостерігається зростання фізичної і вербальної агресії.

На третій стадії підліткового віку (14-15 років) спостерігається зіставлення підлітком своїх особистісних особливостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах. При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність. Неістотно зростають негативізм, фізична та непряма агресивність.

Отже, становлення агресивної поведінки у підлітків—складний процес, в якому взаємодіє багато факторів. Агресивна поведінка визначається впливом сім’ї, однолітків, засобів масової інформації. На становлення агресивної поведінки підлітка впливає ступінь згуртованості родини, характер взаємостосунків між її членами, близькість між батьками та дітьми, стиль сімейного керівництва. Визначення шляхів попередження чи корекції проявів агресії пов’язане з чинниками, що впливають на особистість підлітка.